Проблема інтеграції навчання та виховання в школі

В статті розглядаються проблеми доцільності впровадження інтегрованих занять у навчально-виховний процес. Ключові слова: міжпредметні зв’язки,   інтеграція, інтегровані уроки.Статья рассматривает проблему целесообразности внедрения интегрированных занятий в учебно-воспитательный процесс. Ключевые слова: межпредметные, связи интеграция, интегрированные уроки.
The article deals with the problem of implementating integratedlessons in the educational process. Key-words: interdisciplinary links, integration, integrated lessons Слайд №17 Мило,виготовлене в домашніх умовах — це не тільки чистота і гігієна, а й прибуткова справа.Метою державно національної програми «Освіта» (Україна ХХІ ст..) є виведення освіти в Україні на рівень освіти розвинутих країн світу, що можливо лише за умови відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим сьогодні зумовлена увага до інновацій. Одним із основних напрямків діяльності сучасної школи, спрямованих на всебічний розвиток творчих здібностей і нахилів учня, є інтеграція предметів як у межах одного уроку, так і в межах навчального процесу в цілому. Вона сприяє глибокому сприйняттю та усвідомленню тематики уроку, його всебічному аналізу, активізації мислення, розумової та творчої діяльності учнів.Проблеми застосування міжпредметних та міжкурсових зв’язків у навчанні історії досліджували відомі вчені та методисти І. Звєрєв, В. Максимова, П. Кулагін, Н. Запорожець та інші. Останнім часом у науково-методичній літературі все частіше порушуються ці проблеми, що робить їх досить актуальними.В умовах надзвичайно серйозних змін в економічному, політичному та науковому житті нашої держави, керуючись національними ідеями у вихованні та навчанні, одним із ключових питань у моїй роботі стала проблема застосування на практиці інтегрованих уроків. Враховуючи те, що інтегровані  уроки в наших школах ще не набули належного застосування, вважаю за необхідне наголосити на доцільності їх впровадження в навчально-виховний процес.В теорії і практиці роботи шкіл сьогодні існує безліч варіантів навчально-виховного процесу. Кожен автор і виконавець вносить в педагогічний процес щось своє, індивідуальне, в зв’язку з чим говорять, що кожна конкретна технологія є авторською. Однак є технології, які за своєю метою, змістом, методами і засобами мають багато подібного і з цими загальними ознаками можуть бути класифіковані в декілька груп.Педагогічні технології поділяються:1)                за рівнем застосування;
2)                за філософською основою;
3)                за ведучим фактором психічного розвитку;
4)                за концепцією засвоєння;
5)                за орієнтацією на особистість;
6)                за організаційними формами;
7)                за типами управління пізнавальною діяльність;
8)                за підходом до дитини;
9)                за домінуючим методом;
10)           за категорією учнів.
Звернемо увагу на  класифікацію педагогічних технологій за організаційними формами, це:-класно-урочні;- альтернативні;- академічні;- клубні;- індивідуальні;- групові;- колективний спосіб навчання;- диференційоване навчання.До групових технологій відносяться і технології нетрадиційних уроків, в яких учні класу об’єднуються в групи. Інтегрований урок є одним із видів нетрадиційного уроку.Проблема інтеграції навчання та виховання в школі важлива і сучасна як для теорії так і для практики. Її актуальність продиктована новими соціальними запитами,що висуваються до школи і зумовлена змінами у сфері науки і виробництва. Сучасна система освіти спрямована на формування високоосвіченої інтелектуально-розвиненої особистості з цілісним уявленням про загальну картину світу. Ці ідеї знаходять відображення в концепції сучасної освіти. Але розв’язати таку проблему не можливо в рамках однієї дисципліни. Тому виникає необхідність в інтеграції предметів.Інтеграція (від лат. «повний, цілісний») - це створення нового цілого на основі виявлення однотипних елементів і частин із кількох раніше розрізнених одиниць(навчальних предметів,видів діяльності тощо). З точки зору педагогіки, інтеграція – це процес взаємопроникнення наук, об’єднання в єдине ціле раніше ізольованих частин, внаслідок якого основні компоненти дисциплін синтезуються в цілісну систему.Ще у 17 столітті відомий педагог А.Я.Коменський сформулював так зване  «золоте правило»: «Нехай предмети відразу схоплюються кількома почуттями, замальовуються, щоб закарбуватися через зір і дію руки…усіма засобами потрібно запалювати справу знань і палку старанність до навчання».Інтеграція не є новим явищем у вітчизняній педагогіці. Вона була взята за основу комплексних програм ще у 20-х роках минулого століття. Побудовані на основі широкої міждисциплінарної інтеграції, вони нажаль виявилися не продуктивними для навчання й розвитку учнів, бо не давали ґрунтовних знань і  вмінь.  У 60-х роках В.О.Сухомлинський проводив « уроки мислення в природі». Це-один з найбільш вдалих прикладів інтеграції різних видів діяльності з однією метою. Нині ідеї інтеграції змісту навчання приваблюють багатьох вчених та вчителів у нашій країні та закордоном.Потреба у виникненні інтегрованих уроків пояснюється цілим рядом причин. Предмети шкільного циклу спрямовані на вивчення окремих явищ  не дають уявлення про цілісність світу. Перевагами інтегрованих занять є те, що такі уроки розвивають потенціал самих учнів,спонукають до активного пізнання навколишньої дійсності,до осмислення і знаходження причинно-наслідкових зв’язків, до розвитку логіки, мислення,комунікативних здібностей. Форма проведення інтегрованих уроків нестандартна, цікава. Використання різних видів роботи протягом уроку підтримує увагу учнів на високому рівні,що дозволяє говорити про достатню ефективність уроків. Інтегровані уроки розвивають значні педагогічні можливості. Вони знімають стомлюваність,перенапруження учнів за рахунок переключення на різноманітні види діяльності,різко підвищують пізнавальний інтерес, служать розвитку у школярів уяви, уваги,мислення,мовлення і пам’яті.Що ж вкладається в поняття «Інтегроване заняття»? В сучасній літературі існує декілька прикладів його визначення: Інтегроване заняття – заняття, що полягає в об’єднанні зусиль викладачів різних предметів у його підготовці і проведенні, а також в інтеграції знань про певний об’єкт вивчення якого здобувається засобами різних навчальних дисциплін. Інтегроване,бінарне заняття-це заняття,у змісті якого поєднуються різні предмети(дисципліни) навколо вивчення однієї теми.Специфіка таких занять полягає у тому, що вони проводяться вчителями двох або декількох предметів. Інтегроване заняття може проводити як один викладач,так і декілька,використовуючи тісні міжпредметні зв’язки. Бінарне заняття - це заняття побудоване на тісних міжпредметних зв’язках, яке проводиться спільно двома вчителями відповідних дисциплін.Методичними принципами об’єднання предметів є:Опора на знання з багатьох предметів;Взаємозв’язок в змісті окремих дисциплін;Зближення однорідних предметів; Розвиток загальних рис для ряду предметів.Вважається, що деякі предмети є пріоритетними до інтеграції. Наприклад, історія та література,історія та географія, біологія й хімія, біологія й екологія, математика та фізика. Але практичний досвід показує, що завжди є можливість для нових творчих джерел, тобто можливість зв’язати такі зовсім вважалося неспоріднені предмети, як історія та хімія. Інтегрувати можна всі предмети.Готуючись до інтегрованого заняття важливо продумати методику проведення такого уроку. Заздалегідь визначається обсяг і глибина розкриття матеріалу, послідовність його вивчення. Частка участі кожного вчителя залежить від змісту матеріалу, але приблизно повинна бути рівною. Один із них обирається ведучим. Один з предметів – провідним.Таких занять можна розробити багато, але вони не можуть бути щоденними. Реалізація ідеї створення інтегрованих занять виявляється не дуже легкою, як для викладача, так і для учнів . Робота починається з визначення в програмі з кожного предмета або дисципліни споріднених тем, понять. Після цього виникає необхідність одночасного вивчення таких тем з обох предметів. На цій підставі складається сумісний план проведення занять. Ця робота повинна проводитися перед початком нового навчального року, щоб була змога при складання робочих навчальних планів урахувати особливості вивчення конкретних навчальних предметів. Викладачі повинні визначитися з темою інтегрованого заняття, проаналізувати і зіставити програмовий матеріал, врахувати рівень підготовки учнів та матеріально-технічне забезпечення учбового закладу. При розробці кожного заняття обираються відповідні форми та методи спільної педагогічної діяльності.Мета уроків, побудованих на інтегрованому змісті,- створити передумови для різнобічного розгляду об’єкта, поняття, явища, формування системного мислення, збудження уяви, позитивного емоційного ставлення до пізнання.При підготовці до уроку, вчителі повинні старанно продумати зміст навчальних завдань і використати різні прийоми їх подачі, щоб забезпечити кожному учневі радість першовідкривача, яка є могутнім стимулом для активізації не лише мислення., а й усієї особистості школяра. Такі уроки забезпечують розвиток у дітей творчого мислення, формують науковий світогляд, розвивають пізнавальний інтерес, бажання до самостійного здобуття знань. Учні на уроках оживають, активно включаються у роботу, беруть участь у розв’язанні нових для них пізнавальних і практичних задач. Таким чином, у них формується співдружність, почуття колективу, співпереживання, взаємодопомоги. Так робота переконливо доводить, що інтеграція навчальних предметів дає змогу кожному учневі розвивати свої здібності, опановувати програму в доступному йому темпі.Впровадження педагогічної технології міжпредметних зв’язків ґрунтується на інтеграції запропонованої технології з іншими сучасними технологіями дослідницького, проблемного, програмового, інформаційно-пізнавального, комунікативного ігрового навчання.Прикладом впровадження міжпредметних зв’язків може бути інтегрований урок з хімії та біології, історії та етнографії «Мило, його склад, мийна дія» в 11 класі.Мило, його склад, мийна дія.Мета:•        Узагальнити знання учнів про мило, його хімічний склад та властивості, різноманітність і використання; порівнювати властивості мила та синтетичних мийних засобів; розширити знання про виробництво мила з давніх часів та до сьогодення, його застосування та значення в житті людини; оцінити дію засобів побутової хімії на довкілля.
•        Розвивати інтерес до процесу миловаріння, набуті знання застосувати в практичній роботі; вдосконалювати навички роботи з додатковими джерелами інформації, навички самостійної роботи учнів, роботи в групах; розвивати вміння концентрувати увагу, пізнавальний інтерес, пам'ять.
•        Виховувати культуру користування хімічними препаратами; свідоме ставлення до навчання, а також загальну культуру учнів, прищеплювати ввічливість при спілкуванні, викликати інтерес до вивчення хімії та історії.
Тип уроку: узагальнення та систематизація знань.
Вид уроку: захист творчих проектів.
Форма проведення: інтегрований урок з хімії, біології, історії.
Методи уроку: проектна діяльність, самостійна робота в малих групах, хімічний експеримент.
Обладнання: упакування з-під мила й миючих засобів, інформаційні аркуші для учнів, набір хімічного посуду (пробірки, хімічні склянки, скляні палички); розчини: мила, прального порошку, магній сульфату, роздавальний матеріал: картки з завданнями; аудіо, візуальні технічні засоби навчання, комп'ютерна техніка.
«Мило є мірилом добробуту та культури держави,бо вживання мила залежить не від вимог моди і невід примхи людей, а від відчуття витонченості,здоров'я і задоволення, які виникають від чистоти»  Лібіх «Хімічні листи»Хід урокуI.         Організаційний момент. Створення робочого настрою.II.       Мотивація.Вчитель хімії. На уроках хімії ми вже ознайомилися з багатьма органічними речовинами. Знаємо, у які реакції вони вступають, де знаходяться в природі, як їх використовує людина. На сьогоднішньому уроці ми розглянемо речовини, з якими зустрічаємося кожного дня. Це мила.
III.               Оголошення теми та очікуваних результатів.
Отже, тема сьогоднішнього уроку: Мило, його склад, мийна дія.Що очікуєте ви від сьогоднішнього уроку? (учні зачитують очікувані результати)На уроці ви маєте продемонструвати знання з суспільно-природничих дисциплін. Для цього  ви об'єдналися  в групи за напрямками дослідження і готові поділитися результатами.Заслуховувати роботу груп ми будемо в такому порядку:•        Хіміки
•        Історики.
•        Біологи.
•        Практики - етнографи.
IV. Презентація учнівських проектівВиступ хіміківСлайд  № 1   Наша  група  підготувала  презентацію   "Хімія мила". Ми дослідили будову,склад, добування, властивості та його застосування.
Слайд № 2 Мило - це солі лужних металів і вищих карбонових кислот із кількістю атомів Карбону в аніоні від 10 до 20. Натрієві солі є твердими речовинами, а калійні -рідинами.
Слайд № 3 Ми виготовили напівмаштабну модель натрій стеарату. Його формула С₁₇Н₃₅СОONa. Натрій стеарат - це біла тверда речовина температура плавлення якого 245-255°С .
Слайд № 4 При горінні мила утворюються вуглекислий газ ,вода та мінеральна сіль, що ускладнює подальший хід процесу. Так, якщо повністю окиснити натрій стеарат , то утворюється С0₂, H₂О і Na₂CO₃.
2С₁₇Н₃₅СОONa + 520₂ → 35С0₂ + 35Н₂0 +Nа₂СО_ЗОднак, у реальних умовах не весь Карбон, що міститься в милі, прореагує з киснем, і спостерігається виділення вуглецю у вигляді сажі.Слайд № 5 Мило вступає в реакцію обміну з кислотами і солями. С₁₇Н₃₅СОONa + НС1 → С₁₇Н₃₅СООH↓ + NaС1
2С₁₇Н₃₅СОONa + СuS0₄ → (С₁₇Н₃₅СОО)₂ Сu↓ + Na₂SO₄У першій реакції утворюється нерозчинна у воді кислота, а у другій - нерозчинна у воді сіль карбонової кислоти.Слайд № 6 Як сіль, утворена слабкою кислотою та сильною основою, мило піддається гідролізу і його розчин має лужну реакцію. Молекула мила має полярний кінець - СOONa і неполярний радикал, що містить 12-18 атомів Карбону. Полярний кінець розчинений у воді, а неполярний у жирі (бруді). Подібне розчиняється у подібному. Молекули мила орієнтуються вуглеводневими радикалами до жиру, а полярними кінцями - до води. У результаті цього кожна частинка жиру оточується іонною оболонкою, що розчиняється у воді. Утворюється емульсія жиру у воді. Далі жир разом з милом видаляється змиванням.
Слайд № 7 Лише на рубежі 18-19 століть була виявлена хімічна природа жирів і внесена ясність у реакцію їхнього омилення. 1779 року шведський хімік Шеєле показав ,що під час взаємодії оливкової олії з плюмбумом оксидом і водою утворюється солодка і розчинна у воді речовина. Вирішальний крок на шляху вивчення хімічної природи жирів зробив французький  хімік Шеврель.  Він відкрив стеаринову,пальмітинову і олеїнову кислоти, як продукти розкладу жирів під час їхнього омилення водою і лугами. Солодку речовину, яку одержав Шеєле, Шеврель назвав гліцерином.
Слайд № 8 Цим ученим ми завдячуємо відкриттям, що мило може бути добуто із найрізноманітніших жирів шляхом гідролізу в присутності лугів. Вчений Леблан розробив порівняно простий і дешевий спосіб виробництва каустичної соди (Nа₂СО_З), потрібної для приготування із цих жирів мила.
Слайд № 9 У перших миловарнях усі складники змішували і варили у величезних відкритих котлах. Досвідчений миловар помішував цю суміш спеціальною лопаткою. Залежно від того, як мило стікало по ній, він знав який складник слід додати або скільки і як ще треба варити мило.
Слайд № 10 Сьогодні технологічний процес виготовлення мила складається з трьох основних етапів. Перший етап — це омилення. До різних олій та жирів додають луг, внаслідок чого утворюється суміш з чистого мила, гліцерину та 30 відсотків води. Іноді для того, аби отримати цю суміш, мило, як і раніше, варять у котлах, але в більш сучасних миловарнях цим процесом керує комп'ютеризована система. Другий етап — сушка. Очищене мило подають в розпилювальну сушку, де у вакуумі та при високій температурі воно перетворюється на маленькі гранули з вмістом води лише 12 відсотків. А на третьому, завершальному етапі мильні гранули змішують з різними ароматизаторами, барвниками та іншими додатками. Наприкінці Мило нарізають кусочками або ж заливають у відповідні форми. Нині фруктове та рослинне туалетне мило досить популярне, оскільки вважається, що воно натуральне і більш корисне.
Слайд № 11 На основі мила виготовляють миючі та косметичні засоби. Його використовують при обробці тканин, для добування вибухових та самозаймистих речовин, при виробництві різноманітних фарб.
Слайд № 12 Японські вчені навчились перетворювати поверхню мильної бульбашки на тривимірний екран.
Слайд № 13 Людина, що називає себе Bubbleman, займається тим, що створює величезні мильні бульбашки (насправді його звати Сем Хіт і йому 33 років). Сем навіть встановив кілька світових рекордів. У тому числі надувши міхур, в який помістилося 50 чоловік. Зовсім недавно Bubbleman оновив свій рекорд, надувши 56 маленьких бульбашок усередині одного гігантського. Таким чином він побив свій же рекорд 2006 року, коли число маленьких бульбашок становило 49. Сему також належать рекорди по надування найбільшої, найдовшої, а також найстійкішої мильної бульбашки у світі.
Слайд № 14 Під час святкування весіль, днів народжень використовують генератор мильних бульбашок.
Слайд № 15 Ви коли-небудь пробували взимку надути мильний пузир? Якщо ні, то даремно. При морозній погоді мильні бульбашки замерзаючи, покриваються сніжним малюнком, як на вікнах. Отже, особливих умов не потрібно для створення "кришталевих куль". Необхідно низька температура це -7 ° С градусів і, звичайно ж, безвітряна погода. Щоб мильна бульбашка замерзла при слабкому морозі,  то її потрібно доторкнути до снігу, достатньо однієї сніжинки. Сам процес перетворення заворожує. При заморожуванні, мильна бульбашка змінює свої фізичні властивості. Так, якщо заморожену сніжинку впустити — вона не розіб'ється, як скло, на дрібні шматочки, а помнеться, як целофановий пакет і повільно розтане.
Слайд № 16 Винахід британських вчених може спричинити революцію в індустрії мийних засобів. До складу мила вони зуміли додати солі, багаті на залізо. Засіб розчиняє бруд, а тоді його можна зібрати - притягуючи магнітами. За допомогою нової розробки сподіваються очищувати води стічних труб. Та найголовніше - винахід допоможе запобігти екологічним катастрофам. Після розливу нафти магнітне мило зможе очистити не тільки водойми, а й їхніх мешканців. ДжуліанІстоу, професор хімії Брістольського університету повідомив:
Морські птахи часто страждають від розливів нафти. їхнє пір'я забруднюється і відчистити його дуже складно. А з допомогою магнітного мила ми з легкістю знімемо увесь бруд з пташиного пір'я. Мило може стати початком серії екологічних чистячих засобів. Крім усього іншого, у магнітного мила є ще один приємний бонус - його можна прикріпити до магнітної мильниці просто так, без всяких залізних вставок.
Виступ істориків.Історія виникнення мила та нові мильні відкриттяСлайд 1 Мило здається нам буденною річчю, без якої неможливо уявити собі гігієнічні процедури. Але чи задумувались ви про те, наскільки давно люди стали використовувати мило, і в який момент воно набуло сучасного зовнішнього вигляду?
Слайд 2 Мило почали використовувати багато століть тому. В Давній Греції для очищення всього тіла використовували пісок, який спеціально для цього привозили з берегів Нілу. Не менш оригінально проходили процедури вмивання і у Давньому Єгипті. З ціллю очищення шкіри єгиптяни використовували бджолиний віск , який попередньо розчиняли у воді. Ще один метод очищення шкіри по давнім рецептам заключався у використанні попелу, як основного очищуючого засобу.
Слайд 3 Крім того, існували й інші методи очищення. Наприклад, в античні часи для очищення шкіри від бруду і поту застосовувався ,так званий «стригіль», який представляв собою металевий скребок, серпоподібної форми. Така нестандартна процедура очищення шкіри починалася зі змазування тіла олією. Потім бруд і піт просто відскрібувалися з тіла за допомогою стригіля.
Скоріше за все, методів очищення шкіри в давні часи було набагато більше. Але настав час, коли процедура очищення стала більш ефективнішою та приємною.Слайд 4 За однією із версій першими стали використовувати мило племена галів. В своїх працях римський учений Пліній Старший повідомив людству про те, що гальські племена використовували для очищення волосся і лікування шкірних захворювань особливу мазь, яка виготовлялась із сала і попелу букового дерева. Більше того, за допомогою цієї мазі галам навіть вдавалось фарбувати волосся. У гальських племен по версії Плінія Старшого рецепт виготовлення мила перейняли і римляни.
Cлайд 5 Легенда свідчить, що латинське слово лат. «sapo» (мило) походить від назви гори Сапо в древньому Римі, де відбувалися жертвоприношення богам. Тваринний жир, що виділяється при спалюванні жертви, накопичувався і змішувався з деревною золою багаття. Отримана маса змивалася дощем в глинистий ґрунт берега річки Тибр, де жителі прали білизну і, природно, спостережливість людини не упустила того факту, що завдяки цій суміші одяг відпирався набагато легше.
Слайд 6 Ці історії про виникнення мила недавно були відхилені. Знайдені за час розкопок шумерські таблички з глини красномовно описували весь процес миловаріння, відкриття і виготовлення мила. А ураховувати те, що таблички були датовані 2800 році н.е. можна припускати, що мило перщими стали варити все ж не гали і не римляни. Отже, шумерів можна вважати засновниками миловаріння.
Слайд 7 Дискусії про те хто винайшов мило продовжуються й до сих пір. Але відомо,що виробником миючих засобів була Італія, потім Іспанія . Та лише в 1424 році в Італії промисловим шляхом стали виробляти тверде мило
Слайд 8 Для варіння мила використовували яловиче, бараняче, свиняче, кінське сало; кістяний, китовий і риб'ячий жир, відходи різних виробництв. Додавали також рослинні олії - льняну, бавовняну, оливкову, мигдальну, кунжутову та пальмову. Багато сторіч тому виникло миловаріння на Русі, де з давніх часів люди відрізнялись охайністю, звичкою до регулярного миття в лазні, парильні. Мила варили багато - в домашніх умовах та в майстернях ремісників Потім з'явилися миловарні заводи.
Слайд 9 В середині століття головними постачальниками мила в Європі були міста _ш Неаполь та Марсель. Поступово ремеслу варіння мила навчилися також в інших містах Європи. Відношення до цього ремесла було найсерйозніше. В 1399 році в Англії король Генріх IV започаткував орден, особливим привілеєм членів якого вважалось, миття в лазні з милом. В цій країні довгий час під страхом смерті члену гільдії миловарів заборонялось ночувати під одним дахом з майстрами інших ремесел - щоб не видати таємницю.
Слайд 10 У Росії мило почали робити у період правління Петра І, але до середини XIX століття ним користувалася тільки знать. Селяни прали і милися лугом – деревний попіл заливали окропом і розпарювали в печі. Головним центром миловаріння було м. Шуя, на його гербі навіть зображено брусок мила. Широко відомі були й московські фірми - фабрика Ладигіна, фабрика Альфонса Раллі «Раллі і Ко»і парфумерна фабрика Брокара.Слайд 11 Засновник фабрики Генріх Афанасієвич Брокар був королем парфумерії в Росії, а починав він свою справу з нуля. Перше обладнання його фабрики складалося з трьох котлів, дров'яної печі і кам'яної ступки. Однак спершу на фабриці , відкритої Брокером в Росії, випускали зовсім не парфуми, а парфумоване мило . У той час мило було дефіцитом. Мило Брокера мало незвичайну форму , наприклад, кулясту або з надрукованими російськими буквами - для дітей. Потім для громадськості було встановлено фонтан з одеколону, в який кожна людина могла безкоштовно занурити хустку - так було покладено початок грандіозного успіху імперії Брокара. Парфуми «Нової Зорі» були відмінної якості та постачалися на продаж до багатьох країн Європи. Нажаль, революція 1917 року поклала кінець імперії Брокара, але його фабрика, знаменита «Нова зоря», продовжує існувати й досі.
Слайд 12 В даний час виробництво мила налагоджено усюди.
Виступ біологів (презентація стінгазети).1.        Ми дослідили фізіологічну дію мила на організм людини. І запропонуємо вам декілька рецептів використання мила в домашніх умовах.Чим же корисне господарське мило і як воно може допомогти вам в догляді за зовнішністю і в господарстві?Виявляється, за допомогою господарського мила можна лікувати запальні процеси.Ним лікують деякі гінекологічні захворювання. Хірурги можуть використовувати це мило як рукавички (потрібно тільки намилити і висушити руки). Стверджують, що навіть при порізі в процесі операції ризик зараження мінімальний.Господарське мило володіє і противірусним ефектом (тому застосовується в інтимній гігієні для профілактики різних захворювань). Ним лікують пітницю та молочницю.Воно має чудові косметичні характеристики. Миючи ним голову, можна зробити волосся густим і здоровим, при цьому зникне ламкість і лупа. Щоб шкіра голови не була   пересушеною   після   такої   процедури,   рекомендують   обполоснути   голову розчином з оцтом або лимонним соком.Якщо ж вмиватися господарським милом хоча б два рази на тиждень ваша шкіра завжди буде виглядати молодою. Після вмивання варто змастити обличчя дитячим кремом. Причому отриманий ефект набагато кращий, ніж при використанні дорогої косметики. А очистити пори допоможе лазня з березовим віником, змоченим в розчині цього мила.2.        Мильним розчином господарського мила радять лікувати й нежить, що починається. Для цього потрібно намочити ватний тампон і обробити ним носові пазухи. Тоді ніс не буде закладений, а 2-3 таких обробки змусять відступити застуду.Господарське мило успішно лікує і грибкові захворювання стоп ніг. Потрібно вимити уражені ділянки милом зі щіткою, а потім обробити ранки йодом.Мило допоможе і при легких опіках. Якщо ви опекли руку чи іншу частину тіла, відразу намильте місце опіку господарським милом і дайте підсохнути. Не буде не тільки пухирів від опіку, але й не залишиться навіть почервоніння.Якщо ж після деціляції шкіра червоніє й подразнюється, слід просто намилити її і забути про проблеми, Перуть  господарським  милом  давно.  Якщо  перед  пранням  в  пральній  машині попередньо намилити одяг, відбілювач додавати не потрібно.Господарське мило має чудові гіпоалергенні характеристики, тому ним миють посуд, перуть ніжну дитячу білизну. Випрана господарським милом шерсть стає більш м'якою та пухнастою. Спеціальні тканини з мікрофіброю теж перуться ним.Обробка зубної щітки на ніч розчином з господарським милом дозволить знезаразити її.При виборі цього незамінного в господарстві мила віддавайте перевагу звичайному, всім знайомому сірому шматку, адже чим гарніша упаковка і приємніший запах, тим більша ймовірність того,  що це мило вироблялося з додаванням різноманітних синтетичних матеріалів, які не мають усіх тих якостей справжнього господарського мила.3. Господарське мило має такі властивості, яких не мають інші види миючих засобів. По-перше, мило господарське - натуральний та екологічно чистий продукт. По-друге, мило господарське має лужний баланс (_РН 11-12), завдяки чому може видаляти найбільш стійкі забруднення. Прати можна, як в холодній, так і в гарячій воді. По-третє, доведено, що господарське мило володіє антибактеріальними властивостями. В якості  антисептика воно  використовується в медицині і незамінне при прибиранні промислових приміщень.І саме основне, мило господарське абсолютно нешкідливе для людини, так як складається тільки з натуральних компонентів і шкідливо не впливає на шкіру людини.Сьогодні на прилавках магазинів можна зустріти найрізноманітніші види мила, які відрізняються один від одного і способом виготовлення, і призначенням, і кольором, і формою і, звичайно ж, ціною, яка в першу чергу залежить від якості використовуваної  сировини. До складу сучасного мила входять олії, жири, барвники, різні парфумерні композиції, рослинні добавки та інші інгредієнти. І чим більше мило містить натуральних компонентів, тим воно якісніше і краще. Часто ми вибираємо мило по наявних в ньому добавках, тому буде корисно знати як вони діють. Якщо в милі міститься вазелін, то він буде охороняти шкіру від пересихання і таке мило підійде власникам сухої шкіри.Мило  з  гліцерином  підійде  тим,  у  кого  чутлива  шкіра,  воно  буде,  не  дратуючи, зволожувати і пом'якшувати її. Екстракт ромашки не тільки збереже шкіру від пересихання, а й активізує її захисні функції, а також допоможе впоратися з роздратуванням. Мед, що входить до складу мила, робить шкіру ніжною та м'якою, живлячи і тонізуючи її, але не підходить тим, хто страждає від алергічних реакцій.Мило з екстрактами звіробою та евкаліпта має протизапальну дію.Якщо до складу мила входить екстракт ялиці, то таке мило буде попереджати появу роздратування і утворення вугрів, воно буде сприяти загоєнню дрібних тріщин у шкірі. В залежності від складу жирних кислот господарське мило буває: І (72%); II(70%); III(65%). Чим більший процент вмісту жирних кислот, тим краще господарське мило буде справлятися з брудом та мікробами. Високий вміст жирних кислот дозволяє створити густу та стійку піну тим самим підвищує миючі властивості мила.  Завдяки своїм властивостям і старовинній рецептурі, мило господарське вважається традиційним і самим розповсюдженим миючим засобом для замочування, прання, миття рук і посуду.4. Прочитавши етикетку мила, ми бачимо, як багато хімічних речовин містяться в цьому шматку, і головне високий вміст штучних ароматів, які не завжди приносить користь нашому здоров'ю.В окремих випадках ароматизатори та барвники можуть викликати навіть алергію на шкірі: почервоніння шкіри, сильний свербіж, лущення.Антибактеріальним милом не варто мити обличчя, оскільки воно сушить, а значить, і старить шкіру. Зловживання дизенфікуючими засобами, що містять антибактеріальні компоненти, може привести до гормональних порушень в організмі. Внаслідок цього підвищується ризик розвитку онкологічних захворювань і порушень роботи щитовидної залози.Небезпечні компоненти мила - читайте етикетку!Натрій лауретсульфат - це хімічна добавка до мильних засобів, при дуже високій вбиранності через шкіру змінює білковий склад клітин, порушує структури волосяної цибулини, сприяє випаданню волосся. Цей продукт нафтопереробки, часто маскується за фразою "отримано з кокосів".Ксеноестрогени - хімічні сполуки, що руйнують гормональну систему людини, - при попаданні в організм їх молекули можуть приводити в дію функції, які зазвичай знаходяться під контролем гормонів,  а також починають проявляти  біологічну  активність. Ксеноестроген — сушить шкіру, робить її грубою і сприяє появі тріщин. Крім того, ці речовини володіють здатністю накопичуватися в організмі і впливати на репродуктивну функцію, що і є найнебезпечнішим.Синтетичні барвники - підвищують привабливість косметичних засобів. Більшість є канцерогенами. Краще виключити з вживання незалежно від вартості. Ароматизатори позначаються просто як «ароматизатор»,    проте містять до 200 хімічних інгредієнтів, які можуть викликати: головний біль, запаморочення, висип, гіперпігментацію, кашель, роздратування шкіри.5. Завжди невеликі обмилки ми просто викидаємо у відро для сміття. Якщо їх залишити висихати, то залишки мила перетворяться в функціональну кравецьку крейду. Вона залишає чіткі лінії, які, на відміну від ліній залишених звичайною крейдою, потім легко змиваються. Використовуючи обмилки різних кольорів, можна накопичити у себе цілий набір.Шматочок мила може подарувати нове життя старої блискавки. Якщо блискавка стала погано ковзати - не поспішайте нести пару чобіт або предмет гардероба в ательє, щоб їх замінити. Досить як слід натерти блискавку по всій довжині сухим милом і залишити на деякий час. Потім витерти насухо м'якою тканиною і пробувати знову застебнути блискавку. Ефект вас приємно здивує.Виступ практиків - етнографів1.  Виготовлення мила в домашніх умовах, (презентація)
2.  Природне мило
Рослини, які можуть замінити мило.У природі зустрічається досить багато рослин, здатних утворювати піну. Вони з успіхом можуть замінити мило. Здатність утворювати піну відбувається через наявність в цих рослин сапонінів - добре розчинних у воді речовин, що володіють здатністю давати пінисті розчини. Сапоніни знаходять все більш широке застосування у виробництві шампунів, миючих засобів і рідин для ванн.Особливо багато сапонінів в клітинах підземних частин рослин. Рослини, здатні замінити мило: мильнянка лікарська, бузина, кукіль, папороть-орляк, гриб-трутовик, плоди кінського каштана та ін. Серед рослин-піноутворювачів особливо виділяється мильнянка лікарська, Яку називають ще "мильної травою", "собачим милом". Назва цієї рослини обумовлена тим, що при розтиранні коренів мильнянки лікарської з водою утворюється піна, яка довго не осідає. Особливо добре миляться висушені и подрібнені кореневища. Розчини, що містять сапоніни, застосовуються для миття и відбілювання особливо ніжних вовняних, шовковий та інших тканин, які псуються від застосування звичайного мила. Для прання та миття використовуються також кінський каштан і ягоди бузини.3. Виступ етнографівМи, етнографи, досліджуючи проблему «Мило в усній народній творчості, зокрема приказках та прислів'ях», дійшли висновку, що український народ, наші пращури здавна славилися охайністю, чистоплотністю і у відношенні до оселі, в якій жили, і до одягу, бо переважно це був білий лляний одяг із простого грубого полотна або тонкої роботи, оздоблений вишивкою; і до своєї зовнішності (обличчя, рук, волосся). Дівочі коси - це найчарівніша прикраса дівочої вроди . Тому і знайшла ця тема відображення у фольклорі…- Мило сіре, так миє біло.- Крадене мило швидко змилюється.- Вороні і мило не поможе - все чорна буде.- Проміняв шило на мило.- Не поможе пані мило, коли чорна, як кадило.- Його мило голило, а моя і бритва не бере.- Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода.- Не в кожній воді мило розпуститься."Міняти шило на мило", "Мильна опера", "Шию намилити!" ... скільки разів ми чули або самі вживали ці вирази. А звідки вони взялися? І при чому тут мило? Що ще цікавого пов'язано з таким звичним нам предметом?Щоб легко і акуратно проколоти шкіру шилом,  в старовину доводилося його намилювати, тому воно    як правило було трохи заіржавілим,    шорстким. Тому поміняти шило на мило означає поміняти одне необхідне на інше, тобто здійснити безглузду трансакцію: працювати-то все одно не можна.Вираз «намилити шию» в українській мові означає когось облаяти, побити, покарати. В японській мові - це означає визнати свою неправоту і бути готовим спокутувати її ціною свого життя.У 1930-х роках на американському радіо з'явилися багатосерійні програми з невигадливими сльозоточивими сюжетами. їх спонсорами виступали виробники мила та інших миючих засобів, так як основною аудиторією цих програм були домогосподарки,тому за радіо, а згодом і телесеріалами закріпився вираз «мильна опера».Кожній групі ми хочемо презентувати пам'ятку «Українські народні приказки про мило».V. Осмислення знань.1. Порівняння властивостей мила і синтетичних мийних засобів. Лабораторний дослід № 13.2. Цікаві досліди. Показ  відео.VI.      Підбиття підсумків уроку. Самооцінювання.VII.     Д/з параграф 26. Приготувати мило в домашніх умовах.
Висновок. Вивчення процесу інтеграції, що проходило під час написання даної роботи, призвело до висновку, що єдиного розуміння шляху цього явища немає. На сьогоднішній день відсутні розроблені програми, підручники, методичні рекомендації, а інтеграція в навчанні набуває широкого розмаху і популярності. До вивчення проблеми інтеграції приступили саме вчителі-практики, які висловлюють свої міркування на сторінках преси. Вивчивши та узагальнивши літературу з питань інтеграції, переконуємося у важливості цієї проблеми та її значущості в практиці школи. Процес інтеграції представляє собою високу форму втілення між предметних зв’язків на якісно новому щаблі навчання. Але важливо відзначити той факт, що зловживання інтеграцією може призвести до небажаних результатів. Тому необхідно знати, що інтеграція можлива лише за низки умов: спорідненість предметів; збігу або близькості об’єкта вивчення; наявності загальних методів і теоретичних концепцій побудови. Таким чином, підводячи підсумок даної статті  хочеться сказати, що інтеграція предметів у сучасній школі реальна потреба часу, необхідна для формування всебічно розвиненої особистості.
Література:1. Баранов П. А. Использование групповой формы работы учащихся при изучении истории.// Преподавание истории в школе.-1990.-№ 6.2. Баханов К. Навчання історії за інтегрованою системою [текст]// історії в школі.-2000. № 16.
3.Баханов К. У пошуках інноваційних технологій викладання історії [текст] // Історія в школах України. - 1996.-№ 1.
4. Дерхо В. Застосування між предметних зв’язків на уроці історії як засіб розвитку культурологічних компетенцій семикласників. [текст]// Історія в школі. - 2013. № 6.
5. Зверев И. Д., Максимова В. А., Межпредметные связи в современной школе.- М.: Просвещение, 1981.
6. Осадчук Р. Педагогічні технології міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі. [текст]// Історія в школі.-2013.№ 9.