Відділ освіти Олександрівської
районної державної адміністрації
Олександрівський
навально-виховний комплекс №3
«загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ
ступенів –
дошкільний навчальний заклад»
Активізація пізнавальної діяльності учнів на
уроках історії шляхом впровадження елементів інтерактивних технологій навчання
Опис
власного досвіду
та система
уроків з історії України в 7 класі
Автор:
Бабич Лариса Анатоліївна,
вчитель
історії вищої кваліфікаційної категорії,
«старший вчитель»
Зміст
1. Вступ. Теоретичне та
науково – методичне підґрунтя теми «Активізація
пізнавальної
діяльності учнів шляхом впровадження елементів інноваційних
технологій
навчання»……………………………………………………… .3
2. Місце історичної освіти в змісті
сучасної шкільної освіти ……………….4
3. Технологія підготовки та
проведення уроку історії (з власного досвіду)..5
3.1. Організаційні моменти підготовки до уроку
3.2. Мотивація навчальної діяльності учнів
3.3. Засвоєння
нових знань, умінь та навичок
3.4. Інтерактивні
методи навчання
3.5. Науково
– дослідницька робота
3.6. Міжпредметні зв’язки та проведення
інтегрованих уроків
3.7. Робота
з історичними джерелами
3.8. Використання мережі Інтернет
4. Висновок………………………………………………………………………11
5.Література……………………………………………………………………...13
1.
Вступ. Теоретичне та
науково – методичне підґрунтя теми «Активізація пізнавальної діяльності учнів шляхом
впровадження елементів інноваційних технологій навчання»
Динамічний розвиток сучасної світової цивілізації
наприкінці ХХ- початку
ХХІ ст., стрімкі зміни в техніці, технологіях,
інтелектуалізація праці, зростання соціальної мобільності, піднесення ролі
особистості в суспільному житті свідчать про формування нового типу
суспільства, яке постійно змінюється, оновлюється та є відкритим для нововведень.
Кардинальні соціально-економічні реформи впливають на освітню політику, що
передбачає модернізацію змісту освіти, зокрема переорієнтацію з
предметно-орієнтованої на особистісно-орієнтовану. Одним з головних завдань
сучасної системи освіти є створення умов для розвитку та самовиявлення кожної
особистості, формування покоління здатного до активної творчої діяльності та
розвитку цінностей суспільства. Основна мета сучасної школи полягає в тому, щоб
створити систему навчання, яка б задовольняла освітні потреби кожного учня,
відповідно до його схильностей, інтересів та можливостей. Для досягнення цієї
мети необхідно кардинально міняти парадигму, з позиції якої розглядаються
відносини учня і вчителя в навчальному процесі. Сьогодні у світовій освітній
практиці провідною стає нова парадигма освіти, що поєднує знаннєву, діяльнісну
та ціннісно-орієнтаційну складові змісту навчання і формується «від
результату». ЇЇ напрямами в українській теорії та філософії освіти можна
вважати діяльнісний, особистісно-орієнтований та компетентісний підходи. Сучасна
концепція навчання сьогодні полягає в тому, що учень повинен вчитися
сам, а вчитель-здійснювати мотиваційне управління його навчанням, тобто
мотивувати, організовувати, координувати, консультувати його діяльність. ( 4 )
Актуальність теми полягає у тому, що у зв’язку з
орієнтацією сучасної освіти на компетентнісно-орієнтовану модель навчання значна увага має бути приділена виробленню у
школярів уміння отримувати знання під час навчально-виховного процесу. Основу
успішності навчання відіграє використання методів активізації пізнавальної
діяльності учнів в процесі проведення
уроку.
Теоретичний аспект поданих матеріалів опирається
на погляди сучасних науковців та істориків О. Пометун,
Л. Пироженко, К. Баханова, О. Хуторського, І. Мішиної, Л.Жарової, О. Фідрі та
інших. Узагальнення матеріалів даних авторів дало змогу чітко висвітлити
сутність методів активізації пізнавальної діяльності в системі компетентнісної
моделі навчання історії.
Пізнавальний інтерес розглядається
авторами як джерело самостійного здобуття знань, він підвищує інтенсивність
розумової роботи, мобілізує увагу, знімає втому та сприяє підвищенню якості
засвоюваних знань.
Розвитку пізнавальних інтересів
учнів, як психолого-педагогічній проблемі, присвятили свої праці Алексюк А. М.,
Бабанський Ю. К., Щукіна Г. І., Терно С. та інші педагоги і психологи.
Ряд відомих українських
вчених-істориків та методистів звертаються у своїх працях до проблем
поглибленого вивчення історії, оновлення змісту шкільних курсів, вдосконалення
методики викладання історії. Дослідження вчених переконують, що без активності
школярів у навчально-виховному процесі не може бути успішним засвоєння знань, не може бути повноцінним
виховання. Тому актуальною залишається проблема активізації пізнавальної
діяльності школярів.
2.
Місце історичної освіти в
змісті сучасної шкільної освіти
Важливе місце в змісті сучасної
шкільної освіти посідає історична освіта. Вивчення історії у школі дозволяє
учням познайомитись із соціальним досвідом у всіх сферах людського життя і
сформувати уявлення про розвиток людства у соціальній, економічній, політичній,
релігійних сферах.(15)
Вивчення історії є основою
культурного вдосконалення учня, його громадянського становлення, формування
соціальної активності особистості та розуміння учнями власного місця в
суспільстві.
Історична освіта покликана
готувати молодь до самостійного життя у сповненому суперечностей сучасному
світі, створити умови для взаєморозуміння між людьми що представляють різні
культурні, релігійні та етнічні традиції, допомогти людині усвідомити себе не
лише представником певної країни і регіону, але й громадянином Європи та світу.
У цій ситуації на допомогу
вчителю прийдуть активні та інтерактивні методи пізнавальної діяльності.
Методи активізації пізнавальної
діяльності дозволяють вирішити комплекс навчальних проблем, які постають перед
учителем:
-
усі учні класу включаються у роботу;
-
опрацьовується, узагальнюється й повторюється велика
кількість матеріалу;
-
кожен учень має можливість висловити власну думку;
-
учні навчаються грамотно аргументувати власну точку зору
і знаходити альтернативні рішення;
-
формуються доброзичливі стосунки в учнівському колективі.
Педагогічна теорія та практика
наполягає на тому, що в основу сучасного уроку, перш за все слід покласти
принцип діяльності, тобто організувати навчально-пізнавальний процес таким
чином, щоб забезпечити максимально можливу активність учнів при постійно
діючому зворотному зв’язку. ( 3 )
Щоб активізувати пізнавальну
діяльність учнів в своїй роботі я застосовую:
-
інтерактивні методи навчання;
-
проектну діяльність;
-
створюю проблемно-пошукові ситуації в процесі навчання;
-
використовую дидактичні ігри;
-
застосовую цікаві матеріали (кросворди, задачі)
-
залучаю учнів до участі в різноманітних конкурсах та
вирішенні творчих завдань.
3. Технологія підготовки та проведення уроку історії (з
власного досвіду)
Зважаючи на те, що процес
навчання в нас здійснюється за класно-урочною системою, безперечно, основною
організаційною формою навчально-виховного процесу в школі був, є і залишається
урок. Тому головне завдання, яке я ставлю перед собою як педагогом – це
проведення якісного, ефективного уроку. Найефективнішим навчання стане тоді,
коли учень виявить максимальну активність, а вчитель користуватиметься функцією
консультанта та організатора навчального процесу.
Зазвичай, урок спочатку
народжується в думках, лише потім впроваджується на практиці, аналізується,
вдосконалюється.
При моделюванні майбутнього уроку
я враховую:
-
місце уроку в змістовному і методичному аспекті в межах
теми, розділу;
-
загальну мету вивчення цього матеріалу;
-
необхідну методичну літературу;
-
тип і загальну форму проведення уроку;
-
наявну або необхідну матеріальну базу, перелік
інформаційних джерел та наочності.
На наступному етапі підготовки до
уроку знайомлюсь зі змістом матеріалу, одночасно визначаю методи та прийоми
роботи учнів з елементами змісту навчального матеріалу.
На жаль, величезний обсяг
матеріалу, перевантаження дітей інформацією, незрозумілість історичних
концепцій – все це приводить до того, що учні втрачають інтерес до вивчення
історії. Лише продумана, спланована учителем, систематична робота сприяє
розвитку розумової активності учнів.
Державний стандарт та програми викладання історії України в школі визначає, що комплексним показником
рівня історичної освіти є історична компетентність учнів (хронологічна,
просторова, інформаційна, логічна компетентність та аксіологічна
компетентність.) ( 8 )
Робота над формуванням компетентностей починається з визначення мети
уроку, що випливає з певної теми, і,
як наслідок – очікувані результати, тобто знання, уміння та навички, що їх учні
опанують і застосують в конкретній ситуації. Вміння школярів самостійно
визначати результати роботи на уроці активізує пізнавальну діяльність. Для
цього впроваджую інтерактивну технологію «Очікувані результати». Ця методика дає
змогу кожній дитині проаналізувати в кінці уроку, чи досягнув він поставленої
мети, визначити над чим ще слід попрацювати.
Велику увагу приділяю мотивації, яка зосереджує увагу дітей на проблемі й
викликає інтерес до теми уроку. На цьому етапі я намагаюсь відшукати просту,
зрозумілу, привабливу мету з урахуванням вікових інтересів та захоплень дітей,
адже, маючи особисту зацікавленість, учень буде налаштований на ефективний
процес пізнання та вдосконалення.
На уроках історії в 5-8 класах на етапі мотивації використовую
інтерактивну методику «Дерево знань», де
учні самі визначають, що вони повинні знати і вміти. При викладанні в старших
класах вибираю і розробляю такі засоби і прийоми навчання, які стимулюють
увагу, інтерес, активність мислення. Одним із таких засобів є проблемні
запитання та завдання. Їх складність залежить від віку учнів та від рівня
розвитку вмінь, від рівня сформованості розумової діяльності. Вирішення
проблемного завдання потребує процесу дослідження, стимулює учнів до
висловлювання особистих думок, висновків, спонукає їх міркувати, доводити
історичну істину, спираючись на власний досвід дітей. Чим несподіваніше та
інтригуюче запитання, тим активніше воно спонукатиме учнів до розумової
діяльності. Для учнів середніх класів підбираю проблемні завдання більш
простого характеру. Наприклад, при вивченні теми «Київська держава за часів
правління Ярослава Мудрого» необхідно відповісти на проблемне запитання: «За що
Київського князя Ярослава називали Мудрим?». Для старшокласників завдання
ускладнюється. Це можуть бути як завдання придумані вчителем, так і
висловлювання діячів культури, історичних осіб, політиків. Для відповіді на
таке запитання необхідно дослідити історичні факти, опрацювати різні джерела й
різні точки зору на події, проаналізувати матеріал, систематизувати його,
зробити власний висновок.(16)
-
у радянській історіографії панувало переконання, що СРСР
виніс на своїх плечах основну вагу війни з Німеччиною та її союзниками, зробив
вирішальний внесок у розгром Японії. Перемоги СРСР врятували людство від
фашизму. Саме вступ СРСР у війну змінив її характер: з імперіалістичної вона
перетворилась на справедливу. Підрахунок кількості задіяних дивізій і втрат
свідчить, що Східний (радянсько-німецький) фронт був головним у війні;
-
американські історики наголошують на тому, що США
відіграли роль «архітектора перемоги», стали арсеналом антигітлерівської
коаліції, виграли гонку озброєнь і економічне суперництво з ворогом, розгромили
основні сили Японії;
-
англійці стверджують, що вони воювали сам на сам з Німеччиною
у 1940-1941 рр., усунули загрозу німецького вторгнення на Британські острови,
завдали німецькій авіації втрат, які вона не змогла відновити;врятували Америку
від підводної блокади, проводили з американською допомогою конвої до СРСР; вели
боротьбу в стратегічних пунктах, усуваючи стратегічні провали країн
антигітлерівської коаліції, зробили вирішальний внесок у розгром
італо-німецьких військ у Північній Африці.
Для вирішення цього проблемного
запитання учні за бажанням можуть об»єднатися в групи та використовуючи метод
«Займи позицію» та відстояти свою точку зору.
На
своїх уроках намагаюсь навчити дітей мислити, висловлювати власні думки та
відстоювати їх. Ніщо так не активізує пізнавальну діяльність учнів як здорова,
правильна суперечка – дискусія, яка значною мірою сприяє розвитку критичного
мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати
власну думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Звичними на моїх
уроках стали методики: «Займи позицію», «Неперервна шкала думок», «Прес»,
дискусія, дебати.
На етапі засвоєння нових знань, умінь і навичок використовую такі методи
та прийоми, які створюють умови для кращого сприйняття нового матеріалу,
активізують пізнавальну діяльність учнів. Образний, яскравий, цікавий
навчальний матеріал, цікаві приклади, факти – стимулюють роботу на уроці. Це
може бути традиційна розповідь, повідомлення, пояснення, побудова структурно-логічних
схем, різноманітні методики активної роботи. Вже зовсім звичними на моїх уроках
стали прийоми інтерактивного навчання.
Досить часто застосовую
роботу в групах та парах. Групова робота
сприяє залученню до праці всіх учнів, але з урахуванням їх розвитку та
швидкості сприйняття матеріалу.
Завдання,
які я ставлю перед групами, носять, виходячи з цілей уроку, однаковий або ж
диференційований характер. Лише правильно сформульовані завдання та обрана
організаційна структура груп забезпечують максимальну співпрацю учнів.
За
моїми власними спостереженнями в класах, які працюють за інтерактивними
технологіями, виділилися лідери, які об’єднують навколо себе інших членів
групи, розподіляють ролі або види завдань у групі. Завдання в групі виконують
таким чином, щоб можна було оцінити роботу кожного і всієї групи в цілому.
Групи виконують інформаційні, творчі та дослідницькі завдання. Такими видами
робіт навчаю дітей співпраці в команді, допомагаю усвідомлювати власний внесок
у спільну справу (формую соціальну компетентність).
Зокрема, при проведенні уроку з всесвітньої історії в 10 класі
«Нацистська диктатура» учням було поставлено проблемне запитання: «Чим можна
пояснити, як могло статися так, що країна, яка дала світу класичну філософію,
творчу спадщину Гете і Гейне, науковий доробок Ейнштейна і Планка, стала
батьківщиною нацизму, розпалила війну і поставила під сумнів саме існування
людства?» Для розв’язання цього завдання учні об’єднуються в групи: істориків,
економістів, соціологів, психологів, філософів, які аналізують матеріали з
різних джерел знань, роблять висновки в малих групах і загальний спільний
висновок, тим самим вирішуючи мету уроку.
Умови реального життя вимагають від школярів уміння критично мислити,
критично сприймати інформацію, виступати з повідомленнями, доповідями. Ось чому
я звертаюся до такої форми навчальної діяльності, як дискусія. Уміння
дискутувати зовсім не просте, цьому слід навчати поступово. Мої учні вміють
толерантно вислуховувати думку опонентів,
аргументами та логікою переконувати інших. Жоден з уроків історії не
проходить без дискусії. Досвід свідчить, що під час дискусії навчальний
матеріал застосовується швидше. Дискусію можна розв’язати на кожному уроці. Для
цього лише необхідно одну і ту ж подію показати під різними кутами, з різних
джерел і запитати в учнів їхню точку зору на проблему, що виникла.(1)
Щоб заохотити до активності і почути думку
кожного учня, впроваджую прийоми «Мікрофон», «Продовж речення», «Мозковий
штурм». Одним із ефективних засобів залучення учнів до роботи на уроці є гра.
За словами В.Сухомлинського: «Без захоплення та натхнення, без осмисленої
розумової праці як процесу пошуків та знахідок навчання перетворюється на
зубріння: з нього випадає головна мета школи – загальний розумовий розвиток,
формування допитливого розуму, виховання прагнення до знань.»
Гра розвиває інтерес до предмету, викликає зацікавленість, дарує
натхнення та захоплення. Тому досить часто на своїх уроках звертаюся до ігрових
форм навчання, використовуючи їх на різних етапах уроку. На етапі актуалізації
знань використовую гру-загадку «Вгадай,
хто це?», «Хто з друзів чи ворогів Риму міг сказати такі слова?», «Було
чи не було?», «Історичний ланцюжок»; розгадування кросвордів, ребусів. Такі ж
ігри використовую на підсумковому етапі уроку.
Як окремий вид уроку застосовую рольові ігри, в
ході яких діти використовують дію в уявній ситуації відповідно до задуманого
вчителем сюжету. Запроваджую уроки-подорожі, уроки-конференції, КВК. Такі види
занять можна використовувати на уроках
засвоєння нових знань, але краще як повторювально-узагальнюючі або уроки тематичного
оцінювання. Я глибоко переконана, що ігри на уроках історії – це творчість і праця. При їх
використанні заняття стають цікавими, в учнів створюється бадьорий творчий
настрій, що полегшує засвоєння навчального матеріалу.
Можливим варіантом активізації пізнавальної діяльності є
науково-дослідна робота, завданням якої є розробка моделі або проекту. Ця
робота планується під керівництвом вчителя:
-
підготовка (визначення теми і мети);
-
планування діяльності (визначення джерел інформації);
-
збір та аналіз інформації;
-
презентація проекту;
-
підбиття підсумків та оцінювання.
Але сама робота над проектом виконується
самостійно, під час якої учні набувають дослідницьких навиків. Адже діти,
працюючи над створенням проектів, навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати
де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї, грамотно
працювати з інформацією, бути комунікабельними, постійно вдосконалюватися. У
своїй практиці я впроваджую
дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, медіа – проекти.
Одним із основних напрямків діяльності сучасної школи, спрямованих на
всебічний розвиток творчих здібностей і нахилів учня, є інтеграція предметів як
у межах одного уроку, так і в межах начального процесу в цілому. Вона сприяє
глибокому сприйняттю та усвідомленню тематики уроку, його всебічному аналізу,
активізації мислення, розумової та творчої діяльності учнів.
Для активізації пізнавальної
діяльності на таких уроках потрібно застосовувати інтерактивні методи засвоєння
знань, широко використовувати різні види наочності, створювати проблемні
ситуації та відповідну атмосферу для сприймання.
На
етапі закріплення нових знань, вмінь та навичок використовую спілкування
«Питання-відповідь», методику «Дерево знань», гру «Полий дерево», разом з
учнями розв’язуємо проблемні завдання, які ставилися на етапі мотивації.
Підбиваючи підсумки навчального заняття
застосовую інтерактивну вправу «Очікування», де учні самостійно визначають чи
вдалося їм досягти очікуваних результатів.
Оцінюючи навчальні досягнення учнів, спираюся
на критерії оцінювання знань, умінь і навичок учнів. Виставляючи оцінки,
обов’язково пояснюю, чому таку чи іншу оцінку отримав учень, враховую
активність на уроці, індивідуальні особливості кожного школяра, володіння предметними
компетентностями (просторовою, хронологічною, логічною, аксіологічною,
інформаційною, мовною). Це допомагає учням зрозуміти принципи оцінювання, а в
подальшому і «самостійно» оцінювати роботу товаришів на уроці.
Продовженням активної діяльності учнів дома є влучно і доцільно
підібране домашнє завдання. Завдання додому повинні бути проблемні, цікаві, щоб
вимагали пошукової діяльності та творчості. При постановці домашнього завдання
націлюю учнів не лише прочитати параграф та дати відповідь на запитання, а й за
бажанням виконати творче завдання: скласти історичний портрет діяча, кросворд
до теми, підготувати повідомлення, реферат, написати виступ в стінгазету, до
дитячої енциклопедії.
Проблеми застосування
міжпредметних та міжкурсових зв’язків у навчанні історії досліджували відомі
вчені та методисти, зокрема І.Звєрєв, В. Максимова, П. Кулагін, Н. Запорожець.
Останнім часом у науково-методичній літературі все частіше порушуються ці
проблеми, що робить їх досить актуальними.
Сучасні вчені та методисти Н.
Подоляк, Н. Вєнцева, Ю. Малієнко,
досліджуючи методику вивчення історії середніх віків у 7 класі,
акцентують увагу на застосуванні ефективних методів і прийомів навчання історії
для активізації пізнавальної діяльності. Чимало вчителів використовують у своїй
діяльності різні типи та форми міжпредметних зв’язків історії та географії,
літератури, образотворчого мистецтва. А також навіть предметів математичного
циклу та трудового навчання. Однією з
ефективних форм із застосуванням міжпредметних зв’язків є інтегрований урок, як
один їз видів нестандартних занять, які я впроваджую у своїй практиці. Інтегровані уроки дозволяють глибше опанувати
тему яка вивчається. Їх перевага в тому, що вони демонструють зв’язки історії з
іншими науковими застосуваннями знань у житті людини, прояв їх у повсякденному
житті, у ході різних суспільних процесів. На такому уроці кожен
учитель-предметник намагається подати суть того, що вивчається, зі своєї,
специфічної для кожного предмета точки зору.
Особливу роль відіграє й оригінальність самої форми проведення таких
уроків, бо учнів звісно зацікавлює присутність на уроці кількох вчителів. Під
час проведення таких уроків спостерігається підвищена активність учнів, їх
постійна взаємодія між собою та вчителями. Панує атмосфера співпраці, активного
обговорення поставленої проблеми та обмін знаннями здобутими як під час уроку, так і при
самостійній підготовці до нього. Результати перевірки знань за даною темою на
наступних заняттях засвідчують, що учні володіють навчальним матеріалом на
достатньому та високому рівнях.(6)
Тому я в своїй практиці
впроваджую інтегровані уроки. Наприклад з: історії та української літератури на
тему «Роль Т.Г.Шевченка в національно – визвольному русі» (9 кл.), історії та
світової літератури «Міфи та легенди Давньої Греції» (6 кл.), «Мистецтво Високого Відродження» (8 кл.),
історії та хімії «Історія виникнення сірника», «Кухонна сіль – каталізатор
суспільного життя», «Цукор - біле золото України», «Мило, його склад мийна дія»
(10 кл), історії та образотворчого мистецтва «Декоративне мистецтво трипільців»
(7 кл.), з історії , захисту вітчизни та медико-санітарної підготовки «Ідеали миру
на варті України» (10 кл.), та інші.
У своїй практиці я широко використовую роботу з історичними джерелами. (11)
Розвиток навичок роботи з документами починаю з
5-го класу, поступово ускладнюючи роботу та завдання над ними. Спочатку учні
повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його зміст,
значення. Для допомоги учням в кабінеті розроблена і знаходиться пам’ятка
«Схема аналізу історичного документу»
- документ первинний (запис
очевидця або учасника події) чи вторинний (коментар чи переказ про подію з уст
дослідника)
- відділіть у документі факти від
коментарів та аналізуйте їх окремо
- хто автор цього документа? Чиї
інтереси він захищає?
- про що розповідається в
документі? Яка сторона події чи явища замовчується?
- коли
написаний цей документ? Як могли вплинути на нього автори, історичні події чи загальна
ситуація в цей період?
- де відбулася подія, про яку
йдеться в документі?
- якими мотивами керувався автор
документу?
- як цей документ кореспондується
з іншими свідченнями про ці факти, подію, явище чи процес?
Історичні джерела використовую на різних
етапах уроку для підвищення його ефективності. Робота над ними розвиває вміння
аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних змінених
ситуаціях, розвиває навички самостійного здобуття знань, прагнення до
самоосвіти, саморозвитку.
З переходом людства до інформаційного суспільства
виникає проблема різних інтерпретацій, тлумачень, історичних подій і процесів,
з якими учні зустрічаються в засобах масової інформації. Щоб протистояти такому
впливу, розвиваю в учнів уміння аналізувати та критично оцінювати
різноманітність поглядів на історичний процес, спонукаю учнів виробити власну
позицію, навчаю аргументувати свій вибір.
Правильно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням
вікових особливостей учнів розвиває культуру історичного мислення, сприяє
процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ (формує
інформаційну, логічну та аксіологічну компетентність).
В сучасну епоху інформаційних технологій вчителю потрібно йти в ногу з
часом. На уроках можна використовувати фрагменти художніх та документальних
фільмів на історичну тематику, матеріали з Інтернету. Робота в мережі Інтернет створює необмежені
можливості для допитливого учня. В наш час в
Інтернет – просторі існує велика кількість мережевих геосервісів, які
можна розглядати як мережеві навчально-методичні інтерактивні комплекси.
Наприклад Google-maps. На мою думку, цей геосервіс якнайкраще підходить для
використання під час навчання історії. Вчителя цей сервіс повинен зацікавити з
наступних причин:
- як джерело карт і зображень
місцевості при вивченні історії та краєзнавства;
- як платформа для вирішення дослідницьких завдань з
історії, пов’язаних з обчисленням відстаней, підбором найкоротшого шляху,
порівнянням особливостей різних місцевостей;
- як платформа для креативної
діяльності з моделювання нового вигляду місцевостей з нанесенням різного роду
зображень та об’єктів, що пов’язані з
вивченням історії;
- як методичний інструмент для
організації кооперативної діяльності учнів у процесі навчання історії.
Геоінформаційна система Google дозволяє проглядати
тривимірні зображення великих міст з високою точністю. Тут можна побачити як
планету загалом, так і будь-який будинок в будь-якій місцевості. Користувачам
надається можливість «подорожувати» в тривимірній проекції вулиць.
За допомогою цієї служби вчитель
може проводити віртуальні екскурсії та огляд визначних історичних пам’яток та
місць. Google-maps – це не тільки карта, але й
джерело текстової та візуальної інформації, пов’язаної з певним
історико-географічним об’єктом. Серед великої кількості тегів зустрічаються,
зокрема, «Архітектура», «Мистецтво», «Замок» та ін.. Тільки одним кліканням мишки ми можемо вивести на карту фото замків
України. Отже, на прикладі використання
тільки одного мережевого геосервісу вчитель історії може формувати в своїх
учнів системне й критичне мислення, здатність до співпраці й командної роботи,
розвивати в школярів комунікативні навички, творчість й зацікавленість в
результатах своєї навчальної діяльності.
4.
Висновок
Таким чином, як бачимо,
викладання – це складний процес, навіть більше, - це мистецтво. Постійно
відкривати нове, вимагати, вдосконалюватись – ось єдиний курс життя вчителя.
В.О.Сухомлинський писав: «… вчителеві треба мати величезний талант любові до
людини і безмежну любов до своєї праці, і, насамперед, до дітей, щоб на довгі
роки зберегти бадьорість духу, ясність розуму, свіжість вражень,
сприйнятливість почуттів – без цих якостей й праця педагога перетворюється в
муку».
Кожен учитель, якщо він любить
свою професію, мріє щоб урок проходив цікаво. У цьому важливу роль відіграють
методи навчання. Важливою умовою підтримки інтересу до навчальної діяльності є
різноманітні методики активної роботи. Учні не повинні залишатися бездіяльними,
вони повинні бути активними слухачами. Сподіваюсь, що кожен учитель погодиться,
що найважливішим педагогічним завданням є надання нашим учням допомоги
навчатися, орієнтуватися в історичних та сучасних політичних реаліях.
Творчі люди випереджають час. Саме вони піднімають завісу майбутнього і
підносять людство на якісно новий рівень життя, збагачують світ духовно.
Завдання подбати про те, щоб не збіднів світ, лежить саме на вчителеві.
Прикладом активізації
пізнавальної діяльності учнів шляхом впровадження елементів інноваційних
технологій навчання може служити система уроків з історії України у 7 класі з
теми «Київська Русь наприкінці Х у першій половині ХІ ст.»
Урок 1. Київська Русь за часів
князя Володимира Великого.
Урок 2. Київська держава за
правління Ярослава Мудрого.
Урок 3. Політичний і соціальний
устрій, господарське життя Київської
Русі наприкінці Х – у першій
половині ХІ ст.
Урок 4. Культура Київської Русі.
Урок 5. Київська Русь наприкінці
Х у першій половині ХІ ст.(урок узагальнення та систематизації знань).
Урок 6. Київська Русь наприкінці
Х у першій половині ХІ ст. (урок контролю та перевірки знань).
Література
1. Авдєєва І.М.
Функціонально-операційний аналіз технологій формування критичного мислення і
відповідальної поведінки / Проблеми освіти. – 2006 – С. 161.
2. К. Баханов. Державний
стандарт історичної освіти: в пошуках оптимального варіанту // Історія в школах
України.- 2003. - № 2.
3. Баханов К.О. Сучасна
шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: Монографія. – Донецьк: ТОВ
«Юго-Восток, Лтд», 2005. – 384 с.
4. Державний стандарт базової
і повної загальної середньої освіти. Затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 23 листопада 2011 р. № 1392 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF4.
6. Зве рев И.Д., Максимова
В.А. Межпредметные связи в соременной
школе. – М.: Просвещение, 1981.
7. Малієнко Ю.Б. «Вчитатися
в минуле». (Художня література на уроках історії середніх віків)// Історія в
школах України. – 2005. – №2. – С. 35 – 38.
8. Національна доктрина
розвитку освіти // Освіта України. – 2002. - №33.
9. Онищук В.О. Функція і структура
методів навчання. К., 1979. – С. 14.
10. Плахтієнко Т.Ю. Використання технологій
кооперативного навчання в зарубіжній освітній практиці / Т.Ю. Плахтієнко // [Електронний ресурс] Режим доступу до
матеріалу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pfto/2009_5/files/ped905_22.pdf.
11. Терно С.О. Історичне мислення: як його
розвивати? / С. Терно // Історія в школах України. – 2007. - №5. – С. 8-12.
12. Пометун О.І. Компетентнісний підхід у сучасній
історичні освіті // Історія в школах України. – 2007. - №6. – С. 9.
13. Пометун О. Кооперативне навчання учнів на
уроці історії / О. Помету // Історія в школах України. – 2004. - №5. – С. 55.
14. Пометун О. Методика навчання історії в школі.
– К.: Ґенеза, 2005.
15. Пометун О. І., Пироженко Л.В. Сучасний урок.
Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / О.І. Пометун, Л.В.
Пироженко. За ред.. О.І. Пометун. – К.: Видавництво А.С. К., 2004. – 192 с.
16. Фурман А. В. Проблемні ситуації в навчанні:
Книга для вчителя / А.В. Фурман. – Київ: Радянська школа, 1991. – 191 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар